"Мамо, будь ласка, можна я сьогодні залишуся вдома? Я погано почуваюся". Дитина плаче і благає. Раптом батьки чують про це, і батько каже: "Давай збиратися. Ми запізнимося!". Дитина кричить: "У мене болить животик." І йде на крайні заходи - це істерика.

Тривожні сигнали про те, що дитина не хоче йти в дитячий садок, не завжди очевидні. Олена Бігус, педагог-психолог, радить батькам звертати увагу на такі ознаки, як підвищена вередливість, зміна апетиту чи режиму сну, уникнення занять, які раніше подобалися дитині. Ці ознаки можуть свідчити про те, що дитина відчуває почуття тривоги або пригніченості і може потребувати додаткової підтримки з боку батьків.

Батьківська турбота і підтримка важливі для кожної дитини, особливо коли вони зазнають труднощів. Як же чинити, коли дитина відмовляється йти до дитячого садочка і висловлює свій біль і тривогу? Не турбуйтеся, ми готові допомогти! У цьому тексті ви знайдете корисні поради та стратегії, які допоможуть вам зрозуміти причини занепокоєння вашої дитини і допомогти їй подолати труднощі. Не впадайте у відчай і не здавайтеся, ми з вами!

Безпричинні хвороби та нові звички

Осінні та зимові застуди все ще дають про себе знати. Однак іноді ці сезонні застуди супроводжуються раптовим погіршенням самопочуття. Це не так просто пояснити - це може бути вечір неділі або день після відпустки. Симптоми можуть включати такі речі, як лихоманка, головний біль, шлункові спазми, висип або навіть блювота. Дитина може стати тривожною, не хотіти йти в дитячий садок. Хоча ці симптоми можуть минути через кілька днів перебування вдома, не виключено, що незабаром після цього вони можуть з'явитися знову. Гірше того, можуть з'явитися нові звички, як-от обкушування нігтів або накручування волосся.

 

Неспокійний сон і поганий апетит

Вихованець дитячого садка, який звик до розпорядку дня, раптом насилу засинає у звичайний час і насилу прокидається. Його сон неспокійний, він часто прокидається від неприємних снів. Вона часто опиняється в батьківському ліжку, плачучи посеред ночі. Її апетит, який раніше був нормальним, тепер знизився; у школі вона розмазує їжу по тарілці, а страви, які раніше їй подобалися, більше її не цікавлять.

 

Не обзавівся друзями

Ось уже кілька місяців вона відвідує дитячий садок, але в неї не склалося жодних дружніх стосунків. Вона не грає з іншими дітьми, не вітає їх вранці і не прощається з ними ввечері. Якщо така тенденція не властива дитині, це привід для занепокоєння. Можливо, дитина від природи меланхолік, що може оцінити педагог-психолог. Такі діти-інтроверти воліють спостерігати за грою інших дітей і можуть годинами проводити час наодинці з книгою або малюванням.

 

Агресивна поведінка

Хлопчик, який раніше вирізнявся спокоєм, раптом став хуліганом - вступав у фізичні сутички, ламав іграшки та демонстрував ворожу поведінку, спрямовану на вчителів. Удома його родичі стали жертвами його агресії; якщо хтось робив не так, як він хотів, він закочував істерику. Агресія - це спосіб дитини кричати про допомогу. Вірно й інше: хуліган може поступово стати тихішим, перестати залякувати однолітків і дивувати оточення, знайшовши нове, спокійне захоплення.

 

Став замкнутим

Дитина могла годинами розповідати про свій день - у що вони грали, малювали, що Лідія Петрівна подарувала їм новий джип, а Маша принесла цукерки. Але зараз він майже мовчав, відповідаючи на запитання батьків тільки короткими фразами: "так", "ні", "грали", "малювали". Коли йому запропонували повторити все, що було в дитячому садку, де він був вихователем, а інші діти - іграшками, він відмовився.

 

Параноїдальні страхи

У кожному віці є свої страхи. У віці 3 років це, як правило, страх темряви, а починаючи з 5 років, коли вони розуміють, що таке смерть, страх втрати батьків, бабусь і дідусів. Страх незнайомців також є звичайним страхом для малечі, яких може налякати родич, який у чомусь образив їх, і навіяти страх, що його заберуть. Страхи - нормальне явище для дошкільнят, але якщо вони стають надмірними, то це ознака чогось серйознішого. Наприклад, якщо дошкільник впадає в паніку після кількох секунд перебування в темній кімнаті, навіть якщо він грався, а батьки не встигли ввімкнути світло, це може бути приводом для занепокоєння.

 

Регресував у розвитку

Учорашнє розумне і розвинене немовля, здається, вже не в змозі показати, як вправно воно вміє поводитися з виделкою або одягатися. Воно може попросити ручку, підвернути рукава і штанини або вдавати, що з ним стався нещасний випадок у підгузку, хоча раніше воно кричало, що може зробити це самостійно і добре вміє натягувати колготки та користуватися столовими ложками, не кидаючи їх. Це може здатися оманливим трюком, але насправді це випадок регресії, спричиненої стресом. Таке часто спостерігається в дітей, коли в сім'ї є молодші брати й сестри; це може бути їхнім способом продемонструвати, що їм потрібно більше батьківської уваги, оскільки вони можуть почуватися безпорадними через свій маленький вік.

 

Що робити?

Якщо вихователі стикаються з небажаною поведінкою дитини, їм важливо правильно відреагувати. Багато батьків перевантажені робочими справами, що може змусити їх публічно лаяти дитину замість того, щоб спробувати пояснити ситуацію так, щоб вона її зрозуміла. Дуже важливо дати дитині зрозуміти, що батьки хочуть не покарати її, а допомогти. Щоб уникнути необхідності змінювати дитячий садок для розв'язання проблеми, батьки повинні постійно демонструвати дитині свою прихильність і приділяти час тому, щоб визначити причину труднощів.

Стратегія "Я - посланник" може бути корисною, коли ви незадоволені чиєюсь поведінкою. Замість того щоб концентруватися на особистості цієї людини, зосередьтеся на тому, що ви відчуваєте, це може бути більш ефективно. Якщо з поведінкою дитини важко впоратися, не будьте агресивні, оскільки вона може не зрозуміти. У цьому випадку ви можете згадати про свої почуття, наприклад, про гнів, і висловити, як він на вас впливає. Це може допомогти виявити основну проблему.
Психотерапевтичні казки можна використовувати для розв'язання широкого кола проблем, включно з огидою до відвідування дитячого садка, харчування, сну і тривожності. Педагоги-психологи зробили ці казки доступними для використання всіма охочими. Ви також можете створити свою власну, дотримуючись основного принципу композиції - історія має зображати проблему, яку необхідно розв'язати, головним героєм має бути дитина такого самого віку і статі, що й ваша власна, а ім'я має бути схожим, але не однаковим, щоб дитина не зачепилася. Розкажіть дитині коротку історію, в якій уже є розв'язка, а потім запропонуйте їй придумати власне продовження. Це веселий спосіб для дитини розібратися зі своїми труднощами, тривогами та страхами.

Не бійтеся поговорити з вихователем-психотерапевтом дитячого садка. Цілком імовірно, що небажання відвідувати дитячий садок виникає через нестачу відпочинку. Перебуваючи вдома, діти можуть не мати постійного режиму нічного відпочинку, тому вони можуть бути незадоволені, коли їх забирають до дитячого садочка рано вранці після недосипання. В іншому разі, занепокоєння матері з приводу розлуки (наприклад, роздуми про те, як дитина житиме без неї) може бути причиною невдоволення дитини, оскільки дитина просто переймає почуття батьків.